Українська тенісистка Марта Костюк прокоментувала свою поразку у чвертьфіналі Олімпіади-2024 у Парижі від Донни Векич із Хорватії.
Про свій стан після поразки
«Трошки боляче було після матчу, але я вже нічого не можу змінити. В ідеалі до поразок треба ставитися так само, як і до перемог. Ця поразка багато чому навчила. Я була не в найкращій формі, не могла подати з різних причин. І те, що змогла протриматися до такого рахунку і до такого матчу - можу тільки пишатися собою. Тому що ніхто не знає, в якому стані я була, що в мене боліло чи ні. Це спорт, на жаль, Олімпіада раз на чотири роки. Дуже хочу зіграти наступну Олімпіаду, сподіваюся взяти там медаль, але, на жаль, уже не цього року».
Про те, як вдалося змінити хід гри на свою користь
«Не знаю, що змінилося в другому сеті. У мене є здогадки, оскільки до цього я грала за неймовірної спеки, мені треба було піднімати натяжку моєї ракетки. [У чвертьфіналі] ж ми грали ввечері, і мені всі ракетки натягнули дуже жорстко, хоча я просила м'якше. Коли я вийшла на корт, я не могла відчути м'яч, тому що струни були дуже жорсткими. Під час матчу я віддала ракетки на перетяжку, мені їх повернули не так швидко, як думала. У першому сеті зробила все, що могла, [у другому сеті] шукала свою гру як могла і переломила хід матчу».
Про момент із танцями перед стартом третього сету
«Давайте чесно: ми граємо тенісний матч і несподівано на рахунку 3:2 весь стадіон починає верещати. Дивлюся на суддю, питаю, що сталося, він каже, що виграли «золото». Не знаю, що це було. І потім я сиділа на переході, коли виграла другий сет, дивилася на всіх цих людей, зрозуміла, що знаходжуся посеред свята всього світу, у цій спортивній єдності. Що це справді свято, раз на чотири роки, буває досить рідко. І я пишаюся, що є частиною цього свята, що можу представляти свою країну. А потім була весела музика - розумію, що живу один раз і просто проживала цей момент».