Ілля Ковтун: Не лише війна в Україні вплинула на зміну громадянства

Однією з найгучніших подій початку 2025 року в українському спорті стала зміна спортивного громадянства Іллею Ковтуном.  
21-річний гімнаст здобув першу в кар'єрі медаль з Україною на Олімпійських іграх, а вже через пів року розпочав процес переходу до складу Хорватії.

Причину зміни спортивного громадянства Ковтуном неодноразово пояснювала його особиста тренерка Ірина Горбачева. Наприкінці грудня, коментуючи  ситуацію з тоді ще можливою зміною громадянства, вона звертала увагу на події, що відбуваються всередині української федерації. Окрім цього, на рішення вплинула й підтримка Ковтуна з боку хорватської федерації, куди він переїхав на початку повномасштабного вторгнення, і де почав тренуватися.

У понеділок, 14 квітня, хорватський портал Glas Slavonije опублікував інтерв'ю з ексукраїнським гімнастом, в якому він розповів про причини зміни спортивного громадянства, а також перспективи у складі збірної Хорватії.

Попри те, що Ковтун вже розпочав юридичну процедуру отримання громадянства Хорватії, виступати за команду він зможе не раніше 2026 року. Причина — карантин, який потрібно буде відсидіти українському гімнасту: для того, щоб його скоротити, необхідна домовленість між федераціями обох країн, якої, найімовірніше, досягти не вийде.

«Ми залишилися тут [в Осієку], я продовжую тренуватися, — розповідає Ковтун. — Процес отримання спортивного громадянства Хорватії йде своїм шляхом, я все ще очікую на документ. У хорватській федерації роблять все можливе, щоб пришвидшити процес.

Не можу нічого прогнозувати,  [коли зможу виступати за Хорватію], тому що від нас не все залежить. Найреалістичніший сценарій — це станеться наступного року. Важко очікувати на те, що всі юридичні питання вирішаться впродовж 2025 року, але, чесно кажучи, мені це підходить, бо останні три роки були досить активними і виснажливими. Я мав 25-28 змагань щороку, а зараз зможу просто відновитися від проблем, які мав з плечем».

Що вплинуло на його рішення виступати за Хорватію 
«Знаєте, як це буває, коли сніг падає з гори: спершу маленькими грудочками, а потім все більше. Ось, що сталося зі мною впродовж цих трьох років. Не лише війна в Україні вплинула на мене. Були й багато інших моментів, які вплинули на зміну громадянства. Звісно, я відчуваю і певний моральний обов'язок перед людьми в Осієку. Вони прийняли мене, я практично жив поруч з ними, спав, тренувався, їв. Коли я виграв олімпійську медаль, то мав відчуття, що люди тут були щасливішими від цього, аніж в Україні. Чому? Намагаюся зрозуміти це. Люди в Україні мають значно важливіші проблеми.

Моя родина підтримала мене. Мені 21 рік, я можу приймати власні рішення. Мій батько живе у Польщі вже 13 років, моя сестра з ним вже сім років. Моя мама в Україні впродовж всієї війни. У мене була бабуся, яка померла, тож моя мама після її смерті теж переїхала до Польщі. Я не був в Україні з початком війни. Їздив до батька у Польщу, а вони — до мене в Осієк».

У планах ексукраїнського гімнаста — представити Хорватію на двох Олімпіадах, перша з яких відбудеться у Лос-Анджелесі у 2028 році. І здобути там золоту медаль.

«Якщо не буде серйозних травм, я планую виступати в особистому багатоборстві впродовж наступних восьми років, це два олімпійські цикли. Я ще не був чемпіоном світу та олімпійським чемпіоном, це все ще для мене велика мета.
Дуже хочу досягти «золота» Олімпіади в особистому багатоборстві».