Президент ФБУ: Зробимо висновки – будемо рухатись далі

Минулими вихідними у Холменколлені (Норвегія) пройшов останній у сезоні етап Кубка світу з біатлону. Президент Федерації біатлону України Іван Крулько підвів підсумки сезону, що завершився.

- Позаду дуже важкий і виснажливий сезон. Яку б характеристику Ви йому дали - як з точки зору поточних результатів, так і в контексті підготовки до Олімпійських Ігор?

- Насправді сезон видався дуже непростим, як і кожен попередній. І ніколи сезони не минають на одній хвилі – тож були моменти як для радості й оптимізму, так і спади в наших результатах.

Але загалом я вважаю, що завдання-мінімум, яке ставилось перед сезоном, виконане, тому що і жіноча, і чоловіча команди завершують сезон на восьмому місці в Кубку націй, а отже на наступний сезон отримають квоти у п’ять спортсменів на старті.

Відповідно, у нас збільшуються можливості підтягувати молодь і давати їм шанси стартувати, набувати досвід. І по цьому сезону на прикладі жіночої команди ми побачили, наскільки важливо молодим спортсменам давати таку можливість. Тому я би оцінив цей сезон, як крок вперед у порівнянні і з минулим, і з позаминулим сезонами.

Для нас дуже важливо було здобути нарешті медаль на Кубку світу – порадували чоловіки в естафеті. За останні три сезони це перша медаль Кубка світу для України, а в класичних естафетних гонках – перша за п’ять років.

Але у нас були і чудові результати, крім подіуму в Нове-Мєсто – кілька четвертих позицій, інші місця в квіткових церемоніях… І хоча, звісно, є куди рухатись, але вже вимальовуються обриси основи – нової команди, яка готуватиметься у наступних сезонах: ми вже зазираємо не лише в найближчий олімпійський рік, а й в наступний олімпійський цикл.

Сподіваюсь, що ті основи, які були закладені протягом останнього року дадуть нам можливість добре підготуватись до Олімпіади – на цьому буде зосереджено усі сили. І сподіваємось, що на головному старті чотириріччя наші спортсмени зможуть порадувати вболівальників.

- Хто зі спортсменів команди вас найбільше вразив, а хто - найменш вдало реалізував свій потенціал цього сезону?

- Безумовно, перш за все слід відзначити Віталія Мандзина, який проводить, по суті, перший сезон в команді А, і розпочав його з четвертого місця в індивідуальній гонці в Контіолахті. Під кінець сезону, безперечно, є елемент втоми, але головне – що він зберігає певну стабільність і досі перебуває в тридцятці кращих загального заліку. Цей сезон для Віталія – великий прорив.

В жіночій команді у нас чітко вималювався тандем лідерів Юлія Джима та Христина Дмитренко. Однак під кінець сезону дуже порадувала Олена Городна, яка на двох останніх етапах показувала результати рівня свого особистого рекорду. І якщо результат в короткій індивідуалці хтось міг назвати випадковістю, то вчорашній спринт доводить зворотне. Також відзначу і Олександру Меркушину, яка принесла Україні медаль юніорського чемпіонату світу.

Що стосується розчарувань… Кожен спортсмен виступав в свою силу. Головне – що тренери роблять висновки і комплектування складу у нас відбувається за спортивним принципом. Хотілося б, щоби кращі результати на Кубку світу показувала Анастасія Меркушина, але водночас не забуваємо й про її два подіуми на Кубку IBU – особистий і у сінгл-міксті – ці досягнення також вартують багато.

- Зазвичай ми звикли, що результати чемпіонатів світу, якими б вони не були, "підстраховували" медалями представників основи на чемпіонатах Європи. Чому цього року вирішили вчинити іншим чином?

- Це було не моїм рішенням. Оскільки, як я і говорив раніше, у тренувальний процес я не втручаюсь і не розставляю спортсменів по змаганнях. Тренери приймають рішення, а вже потім ми ці рішення обговорюємо, адже я в постійному контакті з тренерами команди. Щодо цього конкретного епізоду, ставку було зроблено на підготовку до чемпіонату світу, тому усі провідні спортсмени після етапу в Антхольці залишились на висоті і продовжували тренування. Звісно, якщо б уся команда А брала участь в чемпіонаті Європи, ми би мали кращі результати і, скоріш за все, були б з медалями. Але я прийняв логіку та рішення тренерів.

Звісно, це ризик, який інколи приносить плоди, а інколи не вдається. Цього разу ми можемо сказати, що коли дивитись ретроспективно на результати чемпіонату світу, то напевно нам було би приємно мати при цьому медалі чемпіонату Європи. Але ані в першому, ані в другому випадку ніякої катастрофи не відбулось: зробимо висновки – будемо рухатись далі.