Антон Дудченко: Ми робимо все максимально на своєму спортивному фронті

Антон Дудченко приніс Україні другу срібну медаль Чемпіонату Європи. Спортсмен розповів як йшла боротьба за нагороду.

- Антоне, вітаємо, неймовірна гонка у вашому виконанні. Всім задоволені?

- Звісно що задоволений. Після Антгольцу був трішки розчарований, там багато чого не вийшло. Сьогодні зранку не дуже добре себе почував, але в Ленцерхайде мені вже вдавалося вигравати на юніорських етапах. Тому, мені здається, що це допомогло в плані проходження дистанції: я вже знав, як і де краще пройти, але до останнього якось не вірилося, адже на другому рубежі в мене була хвилина штрафу. Тільки після останнього рубежу мені сказали, що я вийшов другий, тому для мене це було дещо несподівано. Я задоволений, що вдалося дотерпіти і виграти срібло.

- Вам тренери давали інформацію про проходження траси словенцем?

- Так, він якраз переді мною стартував. Я бачив його спину і мені давали інформацію, що він навіть на останньому колі відіграє. Було добре, що я його бачив і тягнувся за ним. Так, мені давали інформацію після кожного кола, кожного рубежу, дякую всім, хто стояв на трасі.

- На фінішній прямій було видно, що ви віддали всі сили…

- Ну, так - я розумів, що це мій шанс. Повторюся, в цьому сезоні були більші очікування. Та ми і готувалися до цих стартів: Чемпіонатів Європи та світу. Тому на останньому колі працював по максимуму.

- Розкажіть про вогневий рубіж, наскільки важко тут було стріляти?

- Сьогодні вітер трішки змінювався, та був не такий, щоб кардинально впливати на стрільбу. Підхід до стрільбища тут досить легкий, довгий спуск. Потім пряма, де можна контролювати пульс, тобто дуже комфортно стріляти на цьому стрільбищі.

- Наскільки важлива для вас ця медаль?

- Я думаю, що кожна медаль для України важлива, щоб всі чули про неї, щоб Україна була на слуху. Я розумію, що основні перемоги відбуваються на фронті. Але ми робимо все максимально на своєму спортивному фронті, щоб про Україну чули і не забували. Та й для мене особисто це важливо. Це моя перша медаль на дорослому рівні, тому вона мені надовго запам’ятається.